Стім-панк наживо. Прогулянка Вупперталем

Image for post
Image for post

Спочатку в мене була ідея розділити допис про німецький Вупперталь на дві частини і у першій з них взагалі не згадувати про його найвідомішу деталь — підвісну залізничну систему Schwebebahn. Але почав відбирати фотки і зрозумів, що розповідь в результаті вийде половинчата і згодом у читача може скластися враження, що місто живе окремо, а підвісний трамвай катається десь поряд сам по собі, немов сферичний кінь у вакуумі. Хоча насправді це не так — швебебан щільно вплівся у структуру міста і є його невід’ємною частиною вже понад 100 років. Але все ж не ним єдиним.

2. Театр починається із гардероба, а місто для багатьох приїжджих — із вокзалу. І тут перше враження про Вупперталь виявилося неочікуваним — перон облуплений та втомлений життям і здається, що ти ніби раптово телепортувався кудись у глибинку Східної Європи.

Image for post
Image for post

3. Значно ефектніше виглядає дальній перон. Вупперталь знаходиться у долині ріки між пагорбами і, щоби втиснути вокзал, довелося підрізати один з них, збудувавши підпірну стінку заввишки з п’ятиповерховий будинок.

Image for post
Image for post

4. Загалом на вокзалі триває масштабна реконструкція і хол внизу виглядає вже ось так. Як на мене це хитросплетіння колон досить сумнівне рішення — виглядає цікаво, але як цей простір згодом використовувати і, що найцікавіше, прибирати?

Image for post
Image for post

5. Прямо навпроти входу красується новозбудований торгово-офісний центр з підземним паркінгом.

Image for post
Image for post

6. Вид від вокзалу в сторону центру міста.

Image for post
Image for post

7. Вид у протилежному напрямку. Зараз вокзал із містом зв’язує суто пішохідна площа, але ще зовсім недавно все було зовсім не так.

Image for post
Image for post

8. Раніше територія перед вокзалом була суцільною транспортною розв’язкою та відрізана від міста широкою магістраллю, що йде крізь все місто, а пішоходи потрапляли туди через підземні переходи. Тепер все стало навпаки — пішохідна площа нагорі, а магістраль під нею. Щоправда в процесі цих змін із привокзальної території зникло чимало дерев.

Image for post
Image for post

9. Новий стилобат вокзалу оздоблено масивними брилами пісковика. Шкода, що все було перегороджено парканами і не було можливості пройтися та роздивитися деталі.

Image for post
Image for post

10. Одна зі станцій швебебану знаходиться просто навпроти залізничного вокзалу. Перше враження від цієї картини абсолютно сюрреалістичне — здається, ніби звичайні трамваї чомусь літають над головою догори колесами.

Image for post
Image for post

11. Більшу частину свого 13-кілометрового маршруту швебебан петляє над руслом ріки Вуппер, вздовж якої розтягнулося місто.

Image for post
Image for post

12. Вуличне життя у центрі виявилося несподівано активним. На вулицях було повно людей, що особливо кидалося у очі після напівпорожнього Дортмунда.

Image for post
Image for post

13. Деталь вуличного рельєфу.

Image for post
Image for post

14. Квітковий магазин.

Image for post
Image for post

15. Цікавий годинник.

Image for post
Image for post

16. Ратуша красива та масштабна. До речі, теперішній Вупперталь є результатом об’єднання у 1929 році двох сусідніх промислових міст — Ельберфельда та Бармена і зараз ми з вами гуляємо вуличками першого з них.

Image for post
Image for post

17. Справді старих будівель у центрі небагато — більшість складають подібні модерністичні будівлі.

Image for post
Image for post

18.

Image for post
Image for post

19. Деталі

Image for post
Image for post

20. Автобус-гармошка бадьоро зарулює .

Image for post
Image for post

21.

Image for post
Image for post

22. Вупперталь здався досить автомомобільним містом і роверисти на вулицях зустрічалися не надто часто, хоча і не виглядали при цьому особливо дискримінованими.

Цікава деталь — на вказівнику окрім нинішньої назви площі вказано ще й історичні (якщо я правильно зрозумів)

Image for post
Image for post

23. Мощення зроблене повністю у одному рівні, а умовний тротуар відділено від умовної проїжджої частини невеликими металевими бляшками.

Image for post
Image for post

24. Автобусна зупинка. Колись у Вупперталі працювали, але з часом від них повністю відмовилися, залишивши тільки автобуси та швебебан.

Image for post
Image for post

25.

Image for post
Image for post

26. Розклад. Після 20-ї години вже нікуди не поїдеш.

Image for post
Image for post

27. Через дорогу різко починається зовсім інша історія. Цей вид чомусь більше нагадує мені глибинку Чілі чи Аргентини (хоча ні там, ні там я не був та суджу лише по фотках).

Image for post
Image for post

28. Прогуляємося тепер тихими житловими вуличками в стороні від центру.

Image for post
Image for post

29. Гугл казав, що у цій церкві працює кафе, але насправді це виявилася соціальна їдальня, у якій кілька разів на тиждень влаштовують безкоштовні обіди для бідних.

Image for post
Image for post

30. Припідняте перехрестя.

Image for post
Image for post

31. Дощоприймач, який майже неможливо поставити щілинами вздовж руху.

Image for post
Image for post

32. Економ-варіант захисту тротуару від води з ринв — вмурована у тротуар прямокутна труба. Тут таке зустрічається досить часто. Деколи труба суцільна, але частіше має згори щілину, крізь яку можна вичищати пале листя та інше сміття.

Image for post
Image for post

33.

Image for post
Image for post

34. Ігровий майданчик на шкільному подвір’ї.

Image for post
Image for post

35. Незвична організація вуличного паркування.

Image for post
Image for post

36. Вуличний вказівник.

Image for post
Image for post

37. Дитячі майданчики переважно грубо дерев’яні, але з купою всяких труб, ланцюгів, качель, крильчаток та інших подібних штук, що дають простір для пошуку різних застосувань.

Image for post
Image for post

38. Ще один майданчик.

Image for post
Image for post

39. І ще один.

Image for post
Image for post

40.

Image for post
Image for post

41. На початку чергової пішохідної вулиці попереджають про висоту ліхтарів.

Image for post
Image for post

42.

Image for post
Image for post

43. Вуличний перекус.

Image for post
Image for post

44. Вулична музика.

Image for post
Image for post

45. Громадський транспорт Вупперталя входить до великого регіонального об’єднання перевізників, тому знайти окрему інформацію, скільки саме маршрутів та автобусів працює конкретно у місті, я не зміг.

Image for post
Image for post

46. У красивій ар-декошній будівлі знаходиться торговий центр із паркінгом на кількох верхніх поверхах. Вулиця вкрита асфальтом з невеликими вставками з бруківки, які стоять по лінії лунок дерев.

Image for post
Image for post

47. Рампу для заїзду на паркінг збудували через дорогу від торгового центру. Як я вже згадував, Вупперталь виглядає дуже автомобілеорієнтованим, але при цьому якоїсь навали авто на вулицях не відчувалося.

Image for post
Image for post

48. Лише на фото звернув увагу на вивіску — Cafe City Kirche. У цьому випадку йдеться не про благодійні обіди для знедолених, а про звичайне кафе, яке працює у одному з приміщень діючої церкви.

Image for post
Image for post

49.

Image for post
Image for post

50.

Image for post
Image for post

51. Велодоріжки тут не вражають шириною.

Image for post
Image for post

52. Ось ми повернулися до ріки, над якою ганяють вагони швебебана і мабуть вже час детальніше розказати про них. До слова, острівці безпеки тут викладають чорно-білою шашечкою, , до якого звідси вже зовсім близько.

Image for post
Image for post

53. Опори направляючих, якими над рікою їздять вагони, попри свій немаленький розмір, виглядають досить ажурно. На фото у кадр потрапив перехід біля входу на станцію швебебана, який взагалі не позначений, як перехід, ні знаками, ні розміткою. Подібну ситуацію бачив і біля інших станцій. На випадковість не схоже — цікаво у чому задумка?

Image for post
Image for post

54. Загалом ця дорога працює аж з 1901 року, з перервою на відновлення пошкоджень Другої світової війни. Починаючи із 1997 року несучі ферми, станції та мости над перехрестями поступово реконструюються та оновлюються.

Image for post
Image for post

55. Кожна станція має унікальну форму, але завжди оснащена ліфтом та деколи ескалаторами для підйому на рівень платформи.

Image for post
Image for post

56. Зараз на маршрутах працюють два покоління вагонів. Старіші вагони моделі GTW 72 виготовлені з 1972 по 1975 рік і з початкової партії у 28 штук зараз на ходу залишилося 25. Один вагон постраждав у аварії 1999 року, коли через забутий на колії затискач злетів вниз у річку, внаслідок чого п’ятеро пасажирів загинули і ще 47 зазнали поранень. Заради справедливості — цей випадок є єдиним інцидентом із людськими жертвами за понад столітню історію швебебана. Були ще кілька дрібніших інцидентів, але без таких серйозних наслідків.

Два інших вагони вивели з експлуатації через сильну зношеність.

Image for post
Image for post

57. 2015 року місто презентувало нове покоління вагонів Generation 15, дизайн яких розробила дизайн-студія büro+staubach.

Image for post
Image for post

58. Ці трьохсекційні 24-метрові вагони мають зварний алюмінієвий кузов, асинхронні двигуни з рекуперацією енергії та можуть розганятися до 65 км/год. Загалом місто замовило 31 такий вагон на суму 122 млн. євро і виготовляють їх на заводі Vossloh у іспанській Валенсії. До речі, це той самий завод, на якість продукції якого дуже , які саме там замовили свої найновіші вагони. Цікаво, як із цим склалося у Вупперталі?

Image for post
Image for post

59. Найефектніша частина дизайну нових вагонів — величезне панорамне вікно у задній частині.

Image for post
Image for post

60. Вид спереду.

Image for post
Image for post

61. Старий та новий вагони поруч на станції та логотип лінії на передньому плані (доволі кострубатий, як на мене). Так і не зрозумів, що означають номери на вагонах. Наклеєні на кузові — вочевидь депошний номер кузова, але що означає змінний номер на табло (у цьому випадку 14 та 5), якщо всі вагони їздять туди-сюди вздовж однієї лінії без жодних розгалужень? Можливо вони показують порядок виїзду вагонів на лінію?

Image for post
Image for post

62. Ще одна з новореконструйованих станцій.

Image for post
Image for post

63. Міст над перехрестям.

Image for post
Image for post

64. Вигляд станції зсередини. Перони вкриті легкою терасною дошкою. Про всяк випадок нагадаю, що під низом тече річка Вуппер.

Image for post
Image for post

65.

Image for post
Image for post

66. Вагони під час висадки пасажирів помітно розхитуються.

Image for post
Image for post

67. Йдемо далі.

Image for post
Image for post

68. Компанія якихось оболдуїв вирішила перебігти цю магістральну вулицю прямо перед носом поліцейської машини, яка мало їх не збила. Вже приготувався спостерігати, як їм випишуть штраф за створення аварійної ситуації, але копи лише посигналили та поїхали далі. Р — розчарування.

Сама вулиця носить ім’я — кого б ви думали? — Фрідріха Енгельса, який народився у місті Бармен, що є частиною теперішнього Вупперталя.

Image for post
Image for post

69. Житловий малоповерховий райончик. Будинки мають 3–4 поверхи, але вулиця все одно вся запаркована.

Image for post
Image for post

70. Двори при цьому виглядають так.

Image for post
Image for post

71. Біля одного з будинків стояли відра зі свіжозібраними камінцями, якими взимку посипали тротуари. Тепер вони чекатимуть наступної зими у якійсь коморі.

Image for post
Image for post

72. Ще один дитячий майданчик.

Image for post
Image for post

73.

Image for post
Image for post

74. У Вупперталі багато будинків мають фасади, оздоблені лускою із темно-сірих кам’яних пластин. На новіших будівлях замість каменю подібним чином використовують композитні панелі.

Image for post
Image for post

75.

Image for post
Image for post

76. Вам ця вулиця часом не нагадує ? Підглянув у свій одеський пост кількарічної давнини… Таки ні, не дуже нагадує.

Image for post
Image for post

77. Одностороння вулиця в стороні від головного проспекту.

Image for post
Image for post

78. Поштові скриньки часто мають спеціальне відділення для преси. Деколи на двері просто прикручують шматок труби.

Image for post
Image for post

79.

Image for post
Image for post

80. Попри те, що вулиця дуже спокійна, тут вирішили не робити спільний рух роверистів та авто, а рознесли велодоріжки набік та залишити пішоходам трохи більше, ніж нічого. Досить спірне рішення, як на мене.

Image for post
Image for post

81. Ще один дитячий майданчик.

Image for post
Image for post

82. Яскрава пляма на тлі стриманої довколишньої будівлі — дитячий університет .

Image for post
Image for post

83. Тут займаються з дітьми починаючи із 4-х років і аж до 20-ти. , землі Вуппертальщини здавна славилися своїми інженерами та науковцями і завдання закладу — знайти та розвинути таланти кожної дитини, яка приходить сюди — “жоден талант не повинен бути втрачений”.

Image for post
Image for post

84. Заснований у 2008 році університет спочатку знаходився у іншому приміщенні, але дуже швидко воно стало замалим, щоби вмістити всіх, хто хотів там займатися. 2014 року відкрили цю нову будівлю, яку збудували за проектом місцевого архітектурного бюро Goedeking Niedworok Architekten. На будівництво витратили 4,9 млн. евро, які зібрали із приватних пожертв та спонсорських внесків.

Image for post
Image for post

85. Прямо поряд знаходиться одна зі станцій швебебана.

Image for post
Image for post

86. Бачите намальованого на білій стіні слоника? Це згадка про іще один інцидент, пов’язаний із підвісною дорогою, який відбувся у липні 1950 року. Тоді до міста приїхав цирк, директор якого вирішив влаштувати рекламну акцію та покатати у вагоні швебебана п’ятирічне слоненя. Під час руху нещасна тварина злякалася незнайомих звуків, запанікувала, почала метатися вагоном, пробила стіну та впала у річку. На щастя, слоненя майже не постраждало, незначні ушкодження отримали кілька фотографів, які у загальній суматосі навіть не зробили жодної фотографії інциденту. Директора цирку та тодішнього керівника транспортної компанії в результаті звільнили.

Image for post
Image for post

87. Оперний театр Вупперталя знаходиться у районі, що колись був містом Бармен.

Image for post
Image for post

88. Залізнична станція Вупперталь-Бармен. Цікаво виглядає годинник з назвою станції замість цифр на циферблаті.

Image for post
Image for post

89. Одна з наймасштабніших станцій — Альтер Маркт. Здивувало, що на ній не виявилося квиткового автомата (чи його добре заховали) і квиток на швебебан треба було купувати у магазино-кіоску, відстоявши у черзі з покупцями газет та пивасу. Разовий квиток, до слова, коштує 2,80 євро.

Image for post
Image for post

90. Швебебан тут пролітає над перехрестям мостом отакенної довжини, а ще тут вперше (і востаннє) зустрівся підземний перехід.

Image for post
Image for post

91. Всередині він виглядає не краще за наші.

Image for post
Image for post

92. Тут ми сідаємо на швебебан та їдемо на протижежний кінець міста, щоби кинути оком на розворотне кільце та депо. Вагон зсередини мало чим відрізняється від трамвайного — габарити, планування салону та гуркіт коліс такі самі. Тільки вулиця чомусь пливе десь внизу, а у поворотах вагон під впливом відцентрової сили відчутно відхиляється в сторону. При закриванні-відкриванні дверей чути клацання засувки, яка надійно блокує двері, щоби хтось часом не вивалився під час руху.

Image for post
Image for post

93. Вид зсередини. Добре видно контактну направляючу, прикріплену знизу до ферми.

Image for post
Image for post

94. В якийсь момент починається суцільна промзона і вагон кілька зупинок летить крізь жмути труб, що зв’язують корпуси заводу Байер на протилежних берегах ріки.

Image for post
Image for post

95. Ще одне ефектне своєю багаторівневістю місце.

Image for post
Image for post

96. Останні кілька кілометрів перед кінцевою зупинкою лінія проходить вже не не над рікою, а над вулицею.

Image for post
Image for post

97. І ось ми приїхали. Вагон розвертається на кінцевій зі скрипом, але неочікувано бадьоро. Вдалині видно бабусю з онуком, які прийшли подивитися на все це. За хвилину до них вийде працівник станції і почне — ні, не проганяти геть — розказувати щось, показуючи рукою в сторону депо.

Image for post
Image for post

98. Депо з ремонтними майстернями знаходиться відразу за розворотною петлею.

Image for post
Image for post

99. Стрілка.

Image for post
Image for post

100. Поряд у сквері стоять деталі ферм та візок старого вагона.

Image for post
Image for post

101.

Image for post
Image for post

102. Вертаємося назад вздовж лінії.

Image for post
Image for post

103. На кожному стовпі висять такі попереджувальні таблички. Щоправда одного разу у , який щось вивантажував знизу.

Image for post
Image for post

104. Після того, як у 1968 році одну із опор повалила вантажівка, їх всі захистили потужними бетонними бар’єрами. Взагалі, якщо відкинути вау-ефект, то ця вулиця справляє не дуже приємне враження — за частоколом масивних опор майже не видно будинків, тротуари вузькі, місця для повнорозірних дерев взагалі немає.

Image for post
Image for post

105.

Image for post
Image for post

106. Велодоріженька.

Image for post
Image for post

107. На шляху від центру міста до депо підвісна дорога перетинає регіональний автобан.

Image for post
Image for post

108.

Image for post
Image for post

109. Загалом райони Соннборн та Вохвінкель, де траса швебебана проходить над вулицею, не балують перехожого цікавою архітектурою, тут практично немає дерев і ріка з її прохолодою також лишилася в стороні, тому мікроклімат вулиці не дуже приємний. А може просто це я до цього моменту вже занадто задовбався.

Image for post
Image for post

110. Головна церква Соннборна та міський стадіон на дальньому плані.

Image for post
Image for post

111. Антикварний магазин рекламує себе раритетним трактором, марку якого мав би зацінити :) Ми тим часом йдемо на станцію швебебана, щоби під’їхати в центр поближче до вокзалу. На цій станції вже був квитковий автомат, але у його меню не виявилося жодної іншої мови окрім німецької. Довелося просити допомоги у місцевої тітоньки.

Image for post
Image for post

112. Транспортна система Вупперталя насправді унікальна у своїй безбашеності, в тому числі і тим, що працює у такому вигляді вже понад 100 років. Але слід визнати, що унікальність ця обумовлена формою та рельєфом міста, витягнутого вздовж річки, що дозволило нанизати його на одну довгу лінію без розгалужень.

Наостанок ще одне фото вокзалу у світлі вечірнього сонця. Дякую всім за увагу та перепрошую за такий довгий пост — скорочував, як міг, але все одно вийшов цілий рушник :)

Image for post
Image for post

Originally published at .

Written by

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store