Alexander Shutyuck

Nov 27, 2021

5 min read

Секрет португальської бруківки

Бруківка це завжди одна з найгарячіших тем, про яку сперечаються львів’яни і я до неї, звісно ж, такрож долучався. Дотепер я бував лише у містах, до видно дуже чітких поділ — бруківку кладуть у пішохідних зонах та на тихих житлових вулицях, а там де їздить багато транспорту — стелять асфальт. Так роблять у Польщі, Німеччині, Швеції, Франції і ще дуже багато де. Але нещодавно я вперше вживу побачив виключення з цього правила — у португальському Порту бруківку можна зустріти навіть на вулицях з дуже жвавим рухом. Тим цікавіше про це поговорити. Міф зруйновано? Не поспішайте з висновками, не все так однозначно.

2. Порту це друге за населенням місто Португалії — у самому місті живе 237 тисяч мешканців, а у агломерації — майже 1,5 мільйона. Так що місто зовсім не маленьке. При цьому центральна частина входить у список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

3. При цьому бруківкою вкриті практично всі центральні вулиці. Це можна побачити і на гугл-панорамах, але цікаво було вживу відчути, наскільки там комфортно — раптом виявиться, що там так само шумно, як в нас на Городоцькій?

4. І шо я можу вам за це сказати? Гуляти вулицями Порту цілком комфортно, при цьому можна спокійно розмовляти та не підвищувати голос. У чому ж магія?

5. Справа, як завжди, у деталях. По-перше, на смугах руху бруківку тут завжди стелять по діагоналі.

6. Лише по діагоналі. Таке вкладання згладжує удари шин та робить перекочування колеса з одного каменю на інши більш плавним.

7. Поперечні ряди бруківки можна побачити лише у паркувальних кишенях. На смугагх руху — ніколи.

8. Цю вулицю реконструювали явно недавно і на ній видно той самий принцип.

9. Деколи можна зустріти вкладання риб’ячою лускою, але такого небагато, буквально кілька найцентровіших вулиць.

10. І для порівняння львівський проспект Свободи з його поперечними рядами. Звісно, що при такому вкладанні шини шльопають по бруківці найсильніше і тільки це робить вулицю шумнішою та менш комфортною.

11. Наступний момент — якість та розміри самих каменів. Португальська бруківка значно дрібніша за нашу, а камені мають більш правильну кубічну форму та гостріші кути. Як результат — її можна краще припасовувати одне до одного і поверхня загалом виходить більш рівною та цілісною. При цьому поверхня каменів не відполірована до блиску (крім білого мармуру на забрі), а більш шорстка, тому під час дощів не стає такою слизькою, як наша.

12. Для порівняння — львівські реалії. Чорна базальтова бруківка (вона ж мозаїка) за якістю ще досить близька до португальської, а от великі камені зі скругленими кутами та випуклими гранями як не вкладай — тихої вулички не вийде.

13. В нас люблять грішити на криворуких майстрів, але якщо камені мають нерівну поверхню та різні за розміром, то дива не вийде.

14. Хоча камені і стоять впритул один до одного, через кривизну граней на поверхні утворюються величезні щілини, які потім заливають бетоном, який з часом від вібрацій все одно викришується. Стурбована громадськість все це фоткає та обурюється, як можна бути такими криворукими.

15. Поперечні ряди бруківки та величезні зазори між каменями. Хм, і чого це на вулиці доводиться кричати, щоби тебе почули?

16. Повертаємося до Порту. Один з недоліків бруківки — на неї важко наносити розмітку, а якщо це і зробити, то вона дуже швидко стирається. Важко малювати розмітку, коли в між каменями зазори по 5 сантиметрів. А рух на вулицях без розмітки виходить дуже хаотичним та неорганізованим.
Але португальський досвід показує, що коли зазори між каменями мінімальні, а їхня поверхня не полірована, то наносити розмітку цілком реально.
До речі — у Порту на світлофорах дуже довгі фази червоного для пішоходів, тому народ масово порушує. Цікаво, що водії до цього ставляться досить спокійно і зайвий раз не сигналять.

17. Але, як не крути, все одно з бруківки, навіть португальської, розмітка стирається швидше, ніж асфальту.

18. І це проблема.

19. Тому тут можна зустріти розмітку, викладену з каменів іншого кольору. Так, я знаю, в нас теж роблять зебри та осьові лінії іншим кольором бруківки (коричневим по чорному, угу), але ось це вже зовсім інший рівень.

20. Раніше схожий рівень задротства я зустрічав лише у Нідерландах, але там це викладають з бетонної плитки, а не з кам’яної бруківки.

21. Шкода, що не зустрів вулиць у процесі ремонту — було би цікаво глянути на технологію вкладання. Але схоже, що шви бетоном португальці не заливають,

22. Звісно, чудес не буває — португальська бруківка ьакож вміє викришуватися та йти хвилями під вагою автобусів.

23. Так що ж таки в результаті — міф зруйновано? Як я вже сказав на початку, не все так однозначно. Так, в умовах центру міста з невисокими швидкостями бруківка таки має право на життя. Але при цьому дуже важливо мати якісний матеріал. В умовах Львова це по суті означає, що треба замовляти нову бруківку з рівними гранями та хорошою калібровкою, бо з наші старі великі каменюки, як не вкладай — все одно вийде криво та шумно.
І від проблеми швидкого стирання розмітки таки ніде не дінешся.

Originally published at https://alex-shutyuk.livejournal.com.

Love podcasts or audiobooks? Learn on the go with our new app.