Рейки у небо. Монастир Монсеррат та його гірська залізниця

Image for post
Image for post

Продовжую розбирати фото з різних поїздок і сьогодні хотів би розказати про гірський монастир Монсеррат на Барселонщині, який мало того, що сам по собі виглядає, наче декорація до Володаря Перснів, та ще й його транспортне сполучення із довколишнім світом змушує здивовано відкривати рота та питати у самого себе — “А що, так можна було?”. Словом — поїхали кататися на незвичній залізниці та милуватися епічними краєвидами.

2. Монастир Санта-Марія де Монсеррат знаходиться за 50 кілометрів на схід від Барселони та морського узбережжя (запам’ятайте цю цифру), добратися туди можна кількома різними способами і один з них — електричка, сісти на яку можна на підземному вокзалі в районі Площі Іспанії.

Image for post
Image for post

3. Головна візитівка Площі Іспанії — копії венеційських веж, які височіють на одному з її кутів. Венеційські вежі, Площа Іспанії… Логічно :) Цікаво, що навіть попри весь каталонський сепаратизм площа зберегла свою назву.

Image for post
Image for post

4. Під площею є станція метро, з якої можна, не піднімаючись на поверхню, перейти на станцію електричок, які ходять в сторону Монсеррата. Важливий момент — електричка не їде у сам монастир, а проїжджає повз нього біля підніжжя гори, тому щоби потрапити нагору потрібно робити пересадку на інший потяг чи канатну дорогу — кому що більше подобається. Квиток, у який входить обидва цих потяги туди-назад коштує 23 євро і купити його можна прямо тут на станції.

Image for post
Image for post

5. У Каталонії є два типи електричок — одні підпорядковуються іспанськй державній залізниці Renfe, а інші — транспортному департаменту Каталонії. При цьому, ренфівські поїзди ушатані та бруднуваті, а каталонські — чисті та доглянуті. Сьогодні ми будемо кататися на каталонських поїздах.

Image for post
Image for post

6. Вхід до вагона не безбар’єрний.

Image for post
Image for post

7. Наш поїзд м’яко мчить вузькою метровою колієї, регулярно розганяючись до 120 км/годину.

Image for post
Image for post

8. Пейзажі довкола переважно індустріальні, але подекуди проскакує старовина, як ось цей Міст Диявола у містечку Марторел. Взагалі-то справді старою тут є лише велика арка ліворуч. Сам міст, збудований у 1283 році, зруйнували під час громадянської війни 1939-го, після чого відбудували у 1965-му.

Image for post
Image for post

9. І ось вже за вікном показалися гори, до яких ми прямуємо і десь там нагорі є наш пункт призначеня. На фоні зелені видно жовту кабінку канатної дороги — щоби сісти на неї потрібно виходити з електрички на станції Monserrat-Aeri. Але ми будемо пересідати на гірську залізницю Monserrat Cremallera, тому нам потрібно виходити на наступній станції — Ministrol de Monserrat.

Image for post
Image for post

10. Пересадка проста і зрозуміла, шукати нічого не потрібно. Виходиш з одного поїзда, їдеш з усіма до кінця платформи і там вже стоїть наступний — на фото вдалині видно його зелений дах. Розклади поїздів синхронізовані так, що всі якраз спокійно встигають пройти вздовж перону та розсістися.

Image for post
Image for post

11. Рушаємо.

Image for post
Image for post

12. Після ще однієї проміжної зупинки наш вагон починає стрімко набирати висоту. Приблизно на середині шляху є місце для роз’їзду із зустрічним потягом — ось його вже видно попереду.

Image for post
Image for post

13. Містечко, у якому ми пересідали кілька хвилин тому вже видніється вдалині внизу.

Image for post
Image for post

14. Трохи ліворуч від автотраси видно проміжну зупинку нашого потяга, збудовану поряд з великим перехоплюючим автопаркінгом.

Image for post
Image for post

15. Весь підйом триває близько 15 хвилин і ось наш потяг вже висаджує пасажирів на кінцевій станції. Добре видно третю зубчасту рейку, чіпляючись за яку, потяг долає крутий гірський підйом. Вагончики, до речі, побудували швейцарці з фірми Штадлер, які чудово знаються на будівництві поїздів для гірської місцевості.

Image for post
Image for post

16. Трохи історії. Першу зубчасту залізницю до монастиря запустили ще у 1892 році, щоби доправляти нагору паломників, яких ставало все більше. Дуже швидко цей маршрут став одним з найпопулярніших у Каталонії. Але у 1957 році залізницю закрили і автомобіль став єдиним способом добратися нагору.
Щоправда, число паломників продовжувало зростати, тому все це дуже швидко призвело до того, що гірський серпантин, що веде до монастиря, постійно стояв у заторі, а всі наявні парковки завжди були переповнені. Тому дуже скоро почалися розмови, що залізницю потрібно відродити.
Розробка проекту нової залізниці почалася у 1991 році, а у 1999 його завершили. Будівельні роботи стартували у 2001 році, а вже у липні 2003 року поїзди привезли на вокзал Монсеррата перших пасажирів.

Image for post
Image for post

17. Сам вокзал виглядає так.

Image for post
Image for post

18.

Image for post
Image for post

19. Причому більша частина станції з платформами заховалася під площею — на поверхні лише компактна вхідна група з холом.

Image for post
Image for post

20.

Image for post
Image for post

21. Перші монахи поселилися тут більше 1000 років тому — у 880 році. З тих пір монастир багато разів перебудовувався, двічі був спалений Наполеоном, потім знову перебудовувався. Теперішній фасад монастиря з високою квадратною вежею збудували у 1968 році за проектом іспанського архітектора-модерніста Франциско Фолгуери.

Image for post
Image for post

22. Схоже, що брили для стін монастиря тесали десь не подалік — їх колір дуже схожий на колір скель, що нависають над монастирем.

Image for post
Image for post

23. Цікаво, що у деталях монастир виглядає як повноцінне місто з усіма необхідними вуличними деталями.

Image for post
Image for post

24. Високі будівлі, широкі тротуари, розкидисті дерева, сучасні лавочки, красиве мощення та натовпи людей. Дивлячись на фото, важко повірити, що це не повнорозмірне місто на 100 тисяч мешканців. Оскільки людей тут завжди багато, на території монастиря є кілька великих кафе-їдалень. Праворуч якраз вікна однієї з них.

Image for post
Image for post

25. Всередині за принципом нашої Пузатої Хати можна набрати перше, друге, компот і навіть вино, якщо є таке бажання.

Image for post
Image for post

26. Бадьорий осінній дощ додав атмосферності.

Image for post
Image for post

27.

Image for post
Image for post

28. Окрім гірської залізниці є також фунікулер, яким можна піднятися ще вище. Трохи згодом ми це зробимо, а поки ще погуляємо територією.

Image for post
Image for post

29.

Image for post
Image for post

30. Будівлі побудовані з таким розмахом, що здається, ніби вони телепортувалися сюди з центральних проспектів Барселони.

Image for post
Image for post

31.

Image for post
Image for post

32.

Image for post
Image for post

33. Перші краплі дощу швидко розігнали людей з вуличної тераси ще однієї великої кафе-їдальні.

Image for post
Image for post

34. Всі розбіглися, а величний пейзаж довкола залишився.

Image for post
Image for post

35.

Image for post
Image for post

36. Долиною тече річка Льобрегат, друга за довжиною у Каталонії, яка починається у горах та впадає у Середземне море поблизу аеропорту Барселони. Міст Диявола, про який я згадував раніше, перекинувся саме через неї.

Image for post
Image for post

37. Якесь місто вдалині.

Image for post
Image for post

38. Ідеальний будинок для соціопата.

Image for post
Image for post

39.

Image for post
Image for post

40. Тротуар, що йде вздовж монастиря майже висить у повітрі. До речі, на території є великий готель, у якому можна було орендувати кімнату, але схоже, що без виду на шикарну панораму довкола. Але все одно круто мати можливість прокинутися тут на світанку та побачити, як сонце встає над горами.

Image for post
Image for post

41.

Image for post
Image for post

42.

Image for post
Image for post

43. Несподівана вулична торгівля. Душевно :)

Image for post
Image for post

44. Екскурсійні чудо поїзди завжди виглядають максимально недолуго, але цей вийшов у цьому плані на новий рівень.

Image for post
Image for post

45. Дощ посилюється, а ми йдемо на фунікулер, щоби піднятися ще вище. Звертаємо увагу на красиву та акуратну вивіску.

Image for post
Image for post

46.

Image for post
Image for post

47. Забув сказати — поїздка на фунікулері також входить у вартість комбінованого квитка, який ми купили ще у Барселоні.

Image for post
Image for post

48. Починаємо підйом назустріч сонцю, яке несподівно показалося з-за хмар.

Image for post
Image for post

49. Монастир внизу стрімко зменшився до розміру іграшкового.

Image for post
Image for post

50.

Image for post
Image for post

51. Біля верхньої станції фунікулера живе котик.

Image for post
Image for post

52. Нагорі є розгалужена мережа стежок-хресних доріг, які петляють довкола скель і люди неспішно розбредаються у різні сторони.

Image for post
Image for post

53. Над горизонтом повзе гроза.

Image for post
Image for post

54. Стежки зроблені ну дуже капітально.

Image for post
Image for post

55. Як завжди у таких випадках, фото не передають і сотої частини того, що відчуваєш, коли бачиш це вживу.

Image for post
Image for post

56.

Image for post
Image for post

57. Прекрасне місце для перекусу. Головне добре прибрати після себе.

Image for post
Image for post

58.

Image for post
Image for post

59.

Image for post
Image for post

60. Місто у долині накриває дощем.

Image for post
Image for post

61. Дощ таки доповз до нас. Петляючи довкола гір, доріжка поступово спускалася все нижче і у якийсь момент виявилося, що йти пішки до монастиря вже лишилося менше, ніж вертатися нагору до станції фунікулера.

Image for post
Image for post

62. Дорогою зустрілася невелика капличка. Люди заховалися від дощу під навісом.

Image for post
Image for post

63.

Image for post
Image for post

64.

Image for post
Image for post

65. Басейн?

Image for post
Image for post

66. І от після чергового повороту нарешті стає видно монастир.

Image for post
Image for post

67. У небі над долиною почала промальовуватися веселка.

Image for post
Image for post

68.

Image for post
Image for post

69. Які все-таки ці будівлі крихітні на фоні скель, що над ними нависають.

Image for post
Image for post

70. Одну з великих монастирських їдалок збудували на колонах над скелями схоже десь у 1960-х роках.

Image for post
Image for post

71. Вид в сторону Барселони.

Image for post
Image for post

72. Точніше не в сторону, а прямо на Барселону. Вже потім на фото побачив, що синева на горизонті це не атмосферна димка, а море з портами та кораблями у ньому. Відстань по прямій — трохи більше 50 км.

Image for post
Image for post

73. Черговий гірський вагончик прибуває на вокзал.

Image for post
Image for post

74. Ще трохи довколишніх краєвидів.

Image for post
Image for post

75. Якщо я не помиляюся, то це місто Марторел, у якому, до слова, знаходиться головний завод іспанського автовиробника Сеат.

Image for post
Image for post

76.

Image for post
Image for post

77.

Image for post
Image for post

78.

Image for post
Image for post

79.

Image for post
Image for post

80. Тільки зібралися йти з оглядового далі, як сонячні промені нарешті доповзли до монастиря, зробивши картинку об’ємною.

Image for post
Image for post

81.

Image for post
Image for post

82. Вид на оглядовий майданчик, з якого були зроблені попередні фото.

Image for post
Image for post

83. І ось ми вже майже спустилися вниз.

Image for post
Image for post

84.

Image for post
Image for post

85. Парк поряд наповнений пам’ятниками різним заслуженим релігійним діячам та діячкам.

Image for post
Image for post

86.

Image for post
Image for post

87. Дах будівлі з кафе-їдальнею одночасно є центральною площею монастиря. Зараз і ми туди піднімемося. Якщо Вікіпедія не бреше, то бували випадки, коли тут на великі релігійні свята одночасно збиралося понад сто тисяч прочан.

Image for post
Image for post

88. Асфальт доріжки живописно потріскався, щоби стати більш схожим на бруківку.

Image for post
Image for post

89.

Image for post
Image for post

90. Господарське подвір’я у дальньому кутку. Мабуть я єдиний, хто його сфотографував.

Image for post
Image for post

91. Як раз у ці дні почалася чергова хвиля демонстрацій за відокремлення Каталонії від Іспанії, тому на багатьох вікнах можна побачити каталонські прапори.

Image for post
Image for post

92. Ворота до центральної площі.

Image for post
Image for post

93.

Image for post
Image for post

94. Не уявляю, як тут могли поміститися сто тисяч людей. Принаймні тепер із забезпеченням соціального дистанціювання це точно неможливо.

Image for post
Image for post

95.

Image for post
Image for post

96.

Image for post
Image for post

97.

Image for post
Image for post

98. За лаконічними фасадами будівель Франциско Фолгуери заховався фасад головної базиліки монастиря. Зараз ми пройдемо у сірі двері та все побачимо.

Image for post
Image for post

99. Базиліку тут заснували у 16-му столітті, але після візиту Наполеона у 1811 році все довелося капітально відбудовувати.

Image for post
Image for post

100.

Image for post
Image for post

101. Інтер’єр. Місцевий хор хлопчиків є одним з найстаріших у Європі.

Image for post
Image for post

102. Трохи сучасного мистецтва у внутрішньому дворі.

Image for post
Image for post

103.

Image for post
Image for post

104. Сідаємо у поїзд та спускаємося вниз.

Image for post
Image for post

105. Як виявилося, з посадкою на зворотній гірський поїзд можна було не спішити. Справа у тому, що до кінцевої станції доїжджають не всі рейси, а лише ті, які мають стиковку з транзитною електричкою. Відповідно на цих рейсах ходять спарені вагони, У інших випадках вагончики доїжджають лише до проміжної станції біля перехоплюючого автомобільного паркінгу. Довелося виходити та ще 20 хвилин гуляти пероном у очікуванні наступного рейсу.

Image for post
Image for post

106. Балки, що тримають накриття платформ, зроблені з дерева. Не знаю, чи так було задумано, але їх колір дуже гармонійно поєднується з зеленим кольором вагонів. Ну і взагалі використання дерева у таких місцях це вищий пілотаж.

Image for post
Image for post

107.

Image for post
Image for post

108. В кінці платформи сходи, ескалатор та ліфт. Вдалині видно паркінг.

Image for post
Image for post

109. І ось вже з гірки мчить наш потяг, на якому нам лишилося проїхати ще приблизно хвилину.

Image for post
Image for post

110.

Image for post
Image for post

111. І ось ми вже чекаємо на електричку, а маленький зелений вагончик знову повзе своїм маршрутом далеко нагорі.

Image for post
Image for post

112. Круте місце. Можна рекомендувати друзям. Коли знову можна буде подорожувати.

Image for post
Image for post

113. На цьому все.

Image for post
Image for post

Originally published at https://alex-shutyuk.livejournal.com.

Written by

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store