Португальські канікули

Давно хотів побувати у Поргугалії і ось нарешті вдалося це зробити. Я одночасно і багато чув про цю країну, і майже нічого про неї не знав, тому було особливо цікаво. У цьому пості коротеко пройдуся по тому, де був, та що бачив.

1. Летів зі Львова з пересадкою у Будапешті і це був мій перший політ за понад півтора роки — з лютого 2020-го. До останнього моменту було передчуття, що через самізнаєтещо все у останній момент накриється мідним тазом, але все таки вдалося.
Про перетин кордону. Португалія постійно переглядає умови в’їзду та оновлює список країн, з яких можна прилітати і Україна на кінець вересня все ще була у ньому. Теоретично Португалія має визнавати український сертифікат у Дії з вакцинами, затвердженими Євросоюзом, але оскільки в мене Коронавак, то перед вильотом все одно треба було робити ПЛР-тест, який спитали вже при посадці у Будапешті.
Може то мені так пощастило, але здалося, що перевірки у аеропортах стали більш гуманними — вже не змушують діставати з сумок та класти окремо всю електроніку.

2. Першою точкою на маршруті був (чи було?) Порту і це однозначно одне з найепічніших міст, які я бачив. Тут є все, що робить міста крутими та цікавими — красива та колоритна історична забудова, мільйон цікавих деталей, круті сучасні урбаністичні рішення та природні красоти. З одного боку місто спускається до повноводної річки Дори, а з іншого взагалі виходить до Атлантичного океану. Дивні відчуття, коли бачиш таке, приїхавши з міста, де по суті навіть невеликої річки немає.

3. Через річку Дору перекинуто чимало потужних мостів, один з яких збудувано за проектом того самого Ейфеля. Цей міст дворівневий — нагорі їздить метротрам, а знизу, майже біля води — автомобілі.

4. Центр міста стоїть на крутих пагорбах і виглядає так, ніби зійшов з ілюстрацій до дитячої книжки, дивлячись на які неможливо повірити, що таке може існувати у реальному світі. А воно, виявляється, може.

5.

6. Одна з головних деталей португальських міст — фасади будинків, оздоблені керамічною плиткою азулежу.

7. Деколи на цій плитці намальовані цілі картини і фактично вона стала частиною націнального дизайн-коду і її мотиви активно використовуються досі у оформленні чого завгодно.

8. Так виглядає хол центрального вокзалу.

9. Дуже порадував місцевий громадський транспорт, основою якого є ось такий метротрам.

10. Точніше, тут його називають “метро”, хоча як на мене, по суті це просто нормальний сучасний трамвай. Самі вагони виглядають цілком по-трамвайному та дуже схожі та страсбурзькі. Більшість часу вони їдуть на поверхні по виділенках з пріоритетом на перехрестях і лише зрідка пірнають у невеликі тунелі, щоби проїхати складні місця. За схожим принципом колись хотіли розвивати львівський трамвай, але з риттям тунелів щось не склалося.

11. Ще Порту цікавий тим, що тут дуже активно використовують бруківку, навіть на досить великих вулицях.

12. Але вона все ж відрізняється від львівської. Камені завжди досить невеликі, мають пласку (але при цьому не поліровану) поверхню і на смугах руху завжди вкладаються по діагоналі. В результаті авто хоча і шумлять тут трохи більше, ніж на асфальті, але звук виходить м’яким та приємним і йдучи такою вулицею можна спокійно розмовляти, не відчуваючи жодного дискомфорту. Порівняно з львівською Городоцькою звук, наче шум морських хвиль проти гуркоту відбійного молотка.

13. Навіть розмітку деколи виклакдають з каменів — намальована явно стирається так само швидко, як і в нас. Цікаво було би глянути на процес вкладання, але таке на жаль не зустрілося.

14. Світ, схоже, помалу повертається до нормального життя. У один з днів всі кафе на набережній окупували фанати Ліверпуля, який мав грати з Порту у Лізі чемпіонів. Вони співали You will never walk alone, так голосно, що було чути на протилежному березі ріки мало не за півкілометра. Порту в результаті продув 5:0.

15. Захід сонця на океані та завалений горизонт.

16. Далі був Лісабон. Тут ще епічніші мости, ще крутіші пагорби, але на приморський шарм вже накладається столична гамірність та багатолюдність. І ще здивувало, що місцеві собачники чомусь не прибирають за своїми собаками — гівно тупо на кожному кроці. Фоток гівна додавати не буду — просто повірте на слово)

17. Лісабон цікавий тим, що з нього можна швидко доїхати ще у купу різних цікавих міст. Ось, наприклад, Сінтра — невелике містечко, у якому замків, палаців та парків більше, ніж мешканців.

18. Ось, наприклад, замок Пена, збудований за велінням короля Фердинанда, який взагалі-то народився у Австрії, але потім одружився на португальській принцесі та переїхав сюди.

19. На сусідньому пагорбі більш суворий замок маврів, збудований, як можна здогадатися, маврами.

20. Ще трохи далі — палац Кінта Рігалейра з шикарним парком довкола.

21. Найпопулярніше місце парку — спіральні сходи, що спускаються під землю на глибину майже 30 метрів. Ходять чутки, що все це збудували для проведення обрядів ініціації до масонської ложі.

22. Крім того з Лісабона можна махнути на мис Рока, найзахіднішу точку Європи.

23. Так виглядає громадський транспорт міста Кашкайш, яким можна доїхати прямо на мис.

24. Ще одне цікаве місце — Обідуш — максимально інстаграмне містечко, оточене середньовічним оборонним муром.

25. Втім, найголовніша атракція тут — піцерія з найсмачнішою у світі піццою. (На фото її не видно)

26. Але давайте повернемося до Лісабона. Тут також повно цікавих місць та деталей.

27. Але найголовніша деталь, це, звісно, знамениті старовинні трамваї.

28. Забери їх — і буде вже не те.

29. Історія лісабонського трамвая трохи сумна, бо з появою тут метро трамвайна мережа сильно зменшилася і з повноцінного міського транспорту він майже повністю перетворився на туристичну атракцію.

30. Але як атракція це досі суперпотужна штука — загалом в місті працює на маршрутах близько 50 таких вагончиків і вони завжди у центрі уваги перехожих та фотографів, їх друкують у путівниках, на магнітах та футболках. По суті вони — душа міста.

31. Маленька підказка — якщо хочете потрапити на найживописніший 28-й маршрут, то краще робити це рано вранці — десь о 7-й він їздить практично порожній. А от потім черга на нього вже кілометрова.

32. Окрім старовинних є і трохи сучасних низькопідлогових вагонів, які їздять досить далеко від центру вздовж набережної і виглядають максимально унило.

33.

34. На цьому поки все. Якщо про щось із описаного цікавить детальніша розповідь — дайте знати у коментарях)

Originally published at https://alex-shutyuk.livejournal.com.