Побачити Ель Калафат та захотіти повернутися

Image for post
Image for post

Деколи буває, що місця, у які давно хотів потрапити, при зустрічі прикро розчаровують та залишають тебе з німим питанням — “А нафіга я сюди перся?”. А трапляється і навпаки, що місто, про яке ти раніше взагалі ніколи не чув і куди потрапив по суті випадково, справляє при зустрічі неймовірно приємне враження та залишає стійке бажання повернутися ще раз. І саме така історія сталася в мене з аргентинським місто Ель Калафат. Чим же так підкупає місто, про існування якого ви також, скоріш за все, дізналися щойно?

2. Місто Ель Калафат знаходиться у аргентинській Патагонії на півдні провінції Санта-Круз і на сотні кілометрів довкола нього розкинулися безкінечні прерії з ріками, озерами та горами на горизонті. До найближчого великого міста звідси майже тисяча кілометрів, а до найближчого більш-менш помітного містечка — понад 200.

Image for post
Image for post

3. На в’їзді до міста стоїть поліцейський пост, більше схожий на прикордонний пункт пропуску. Переважно машини їхали тут без зупинок, але деколи можна потрапити на тотальні перевірки із записуванням номерів у блокнотик.

Image for post
Image for post

4. Ще трохи вікіпедичного задротства — Ель Калафат знаходиться на березі озера Аргентіно (це воно красиво зеленіє на фото вдалині), яке є найбільшим прісноводним озером країни Аргентини, його населення — трохи більше шести тисяч мешканців, а назва походить від індіанської назви місцевого виду кущів барбарису, який квітне яскраво-жовтими квітами.

Image for post
Image for post

5. Цікаво, що місто тут заснували тільки у 1927 році, до того тут було лише невеличке поселення торгівців вовною. Але найактивніший розвиток почався тут трохи пізніше — у 1937 році — після заснування поряд національного парку довкола гігантського льодовика Періто Морено. У місті розмістилася адміністрація парку, населення почало зростати, а довкола почали активно будувати дороги та іншу інфраструктуру. Фактично льодовик став для Ель Калафата містоутворюючим підприємством, а сам Ель Калафат для тисяч мандрівників — зручною відправною точкою, для знайомства з найкрасивішими місцями аргентинської Патагонії.

Image for post
Image for post

6. Сам льодовик, до слова, виглядає так, але зараз все ж не про нього.

Image for post
Image for post

7. Перше, чим приємно дивує Ель Калафат — тут дуже зелено і це сильно контрастує із сотнями кілометрів голих прерій довкола. Схоже, що відразу після заснування міста майже сто років тому, хтось дуже серйозно зайнявся питанням його озеленення, та висадив на вулицях справжній парк.

Image for post
Image for post

8. Вздовж центральної вулиці ростуть здоровенні сосни та інші хвойні красені.

Image for post
Image for post

9. Сама вулиця не дивує якимось особливим плануванням, але ці сосни по центрі виглядають шикарно та роблять її дуже затишною.

Image for post
Image for post

10.

Image for post
Image for post

11. Вечір.

Image for post
Image for post

12. Вздовж вулиць на околицях також висаджують хвойні дерева, які зранку поливають з цистерни.

Image for post
Image for post

13. Окрім хвойних дерев, на кожному кроці ростуть здоровенні кущі лаванди.

Image for post
Image for post

14. Майже біля кожного будинку пишна та доглянута рослинність, так що деколи стає трохи схоже на Нідерланди.

Image for post
Image for post

15.

Image for post
Image for post

16. Ще у Ель Калафаті дуже сподобалася архітектура. У ній немає чогось такого надзвичайного та екстраординарного, але використання натуральних матеріалів, природні кольори, великі вікна та увага до деталей створюють дуже приємну для ока картинку.

Image for post
Image for post

17.

Image for post
Image for post

18.

Image for post
Image for post

19.

Image for post
Image for post

20.

Image for post
Image for post

21. Навіть приватні будинки у стороні від центру мають схожий стиль.

Image for post
Image for post

22.

Image for post
Image for post

23. З панорамних вікон цього будинку має відкриватися прекрасний вигляд на озеро.

Image for post
Image for post

24. Мабуть непогано пити свою ранкову каву на терасі, маючи перед собою ось такий пейзаж.

Image for post
Image for post

25. Ще якась сучасна будівля на околиці.

Image for post
Image for post

26. Що цікаво, навіть різні серйозні державні установи не вибиваються з цієї картини. Наприклад, ось вам поліцейський відділок.

Image for post
Image for post

27. З припаркованими поряд поліцейськими авто у кольорах банки сгущонки.

Image for post
Image for post

28. А ось так виглядає пожежне депо.

Image for post
Image for post

29. А це, як я розумію, центральний костел.

Image for post
Image for post

30. І різних вуличних деталях також стараються використовувати натуральні матеріали. Ось, наприклад, дитячий майданчик з дерев’яних колод.

31. Мати вихід до озера та набережну, але далеко не всюди вона наповнена людьми та змістом. Все-таки, щоби створити справді класний громадський простір, мало просто покласти плитку.

Image for post
Image for post

32. А ось тротуар з дерев’яними вставками.

Image for post
Image for post

33. Дерев’яний парканець довкола газону. Не те, щоб я був великим фанатом відгороджених парканами газонів, але мені така невисока огорожа подобається значно більше, ніж всякі помпезні ковані конструкції.

Image for post
Image for post

34. Вуличні смітники.

Image for post
Image for post

35. В плані закладів харчування все дуже добре. Ель Калафат дуже сильно орієнтований на туризм, тому тут дуже багато різноманітних кафе та ресторанів. І з тих, де довелося побувати, розчарував лише один, а інші кілька виявилися дуже приємними місцями зі смачною кухнею, адекватними цінами та хорошим сервісом. Ще й персонал володів англійською. У цьому плані Аргентина з розгромним рахунком перемагає Чилі, де у закладах майже завжди дорого, не надто смачно, а англійську майже ніхто не розуміє.

Image for post
Image for post

36. У одному з барів вийшла смішна історія. Якось у нашому Франківську у барі Copper Head (це не реклама якщо шо) я спробував дуже смачне пиво Barley Wine. Воно було настільки крутим, що я був готовий лише заради нього ще раз їхати до Франківська, але вини з тих пір більше його не варили. Час від часу я питав у них на ФБ сторінці — “і що, коли знов буде Барлі Вайн?”, на що вони щоразу відписували, що може за місяць-два буде. І в результаті закінчилося тим, що Барлі Вайн (такий же смачний) зустрівся мені тут, у Ель Калафаті. Спочатку хотів протролити цим франківський бар — типу, дивіться, до чого ви людей довели, але потім передумав і не став вимахуватися.

Image for post
Image for post

37. Аргентина — країна м’яса.

Image for post
Image for post

38. Дуже смачного м’яса.

Image for post
Image for post

39. На вулицях Ель Калафата дуже багато великих розслаблених собак. (Хм, трохи дивний перехід відрезу після м’яса)

Image for post
Image for post

40.

Image for post
Image for post

41. Причому навіть явно нічийні собаки виглядають якось доглянуто і задоволено.

Image for post
Image for post

42.

Image for post
Image for post

43. Про транспорт. Залізниці у регіоні немає, тому між містами люди переважно пересуваються на ось таких автобусах. Популярна у Аргентині фішка — централізована система підкачки шин, яка працює прямо на ходу. Такі трубки біля коліс є майже на кожному великому автобусі чи вантажівці.

Image for post
Image for post

44. А так мешканці переважно їздять на авто. Місцевий автопарк складається переважно з малолітражок та пікапів.

Image for post
Image for post

45.

Image for post
Image for post

46. Хочете у подорож, але маєте лише свій пікап? Рішення є!

Image for post
Image for post

47. Популярна місцева тема — пікапи на основі малолітражок. У Чилі таких не зустрічав, а от у Аргентині їх повно.

Image for post
Image for post

48.

Image for post
Image for post

49. Туристичну будку на таку звісно не поставиш, а от привезти мішки з бульбою чи покатати собак — саме воно.

Image for post
Image for post

50. Дехто навіть робить такі пікапи сам з того, що підвернулося під руку.

Image for post
Image for post

51. Також колориту додають різноманітні ретро-крокодили, переважно американські.

Image for post
Image for post

52.

Image for post
Image for post

53.

Image for post
Image for post

54. Ось таке от невелике, але дуже затишне та приємне місто, якому під час теперішнього карантину, мабуть, буде дуже нелегко. Не знаю, чи вдалося мені цією куцою розповіддю передати свої враження, але воно чимось невловимим ніби додало якийсь дуже важливий пазл до моєї внутрішньої картини світу.

Image for post
Image for post

Written by

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store