Не час веселитися: прогулянка вокзалами Венеції та Верони

Image for post
Image for post

Мабуть, лише за двома містами рано робити висновки стосовно всієї країни, але італійські Верону та Венецію, як на мене, важко зарахувати до найкращих прикладів облаштування привокзальних площ. У обох цих прекрасних містах вокзали виявилися утилітарними та досить втомленими життям спорудами, а на новореконструйованих площах зовнішній ефект та дороговизна матеріалів багато у чому взяли гору над зручністю та комфортом щоденних користувачів. Однак і це є цікавим досвідом, який варто розглянути детальніше.

2. Почнемо з Венеції та її вокзалу Санта-Лючія, який є однією з небагатьох модерністичних будівель, що виходять на головний канал. Загалом залізничне сполучення з материком прийшло на острів у 1860-х роках, причому заради будівництва вокзалу знесли кілька історичних будівель, у тому числі церкву Санта-Лючія, від якої залізнична станція успадкувала ім’я.Теперішня будівля вокзалу збудована у 1936–1952 роках з перервою на Другу світову війну за проектом архітекторів Анджело Маццоні та Вірджиліо Валло. Цікаво, бо поки не почитав Вікіпедію, думав, що цей вокзал років на 30–40 молодший.

Image for post
Image for post

3. Відразу за порогом починається стара Венеція з каналами, гондольєрами та надокучливими продавцями селфі-палок. Мабуть, головна функція привокзальної площі тут — бути непомітною на фоні старого міста і з цим вона чудово справляється.

Image for post
Image for post

4. Ці пандуси та скляні перила з’явилися в процесі останньої реконструкції 2009–2012 років.

Image for post
Image for post

5. Центральний зал виглядає тіснуватим для тієї кількості пасажирів, яка тут буває — щоденно цим вокзалом користуються 82 тис. пасажирів.

Image for post
Image for post

6. Біля виходів на перони пасажирів зустрічає погано підсвічена навігація.

Image for post
Image for post

7. Торгові приміщення також є результатом останньої реконструкції.

Image for post
Image for post

8. Квиткові автомати різних операторів стоять у різних частинах вокзалу — одні прямо у центральному холі, інші у бічних коридорах. Не найзручніше для пасажирів рішення.

Image for post
Image for post

8. Тактильні елементи з гуми наклеєні поверх мощення. Сама плитка вже вся потріскана та надщерблена.

Image for post
Image for post

9. Вже на самих платформах стоять величезні екрани, які замість корисної для пасажира інформації показували рекламу.

Image for post
Image for post

10. Здається, поблизу перонів трохи бракує лавок.

Image for post
Image for post

11.

Image for post
Image for post

12.

Image for post
Image for post

13. Мабуть, найкрасивіше, що можна тут побачити, це самі потяги.

Image for post
Image for post

14. Все інше не вражає елегантністю чи доглянутістю.

Image for post
Image for post

15. Дідусь та онук.

Image for post
Image for post

16.

Image for post
Image for post

17. Окрім внутрішньоіталійських сюди приходять також потяги з Австрії, Німеччини, Швейцарії, Франції та Британії.

Image for post
Image for post

18. Поруч із залізничним вокзалом, роль воріт до старої Венеції виконує також і площа, куди приходять туристичні автобуси, а також міські автобуси та шинний трамвай з материкової частини міста. Давайте подивимося також і на неї.

Image for post
Image for post

19. Ліворуч перони автобусів дальнього сполучення, праворуч зупиняються міські автобуси, а між ними кінцева зупинка шинного трамвая.

20. Зручністю пасажирів та доступністю тут особливо не заморочувалися — автобусні перони зовсім невеликі та не мають ні накриття для захисті від сонця чи дощу, ні перил, на які можна було би спертися.

Image for post
Image for post

21. Понижання чомусь зробили тільки на задній стороні платформи. Виходить, людина у інвалідному візку, щоби потрапити на неї, повинна обходити автобуси ззаду. Це явно не найбезпечніший варіант.

Image for post
Image for post

22.

Image for post
Image for post

23. Дивно, чому тут не зробили павільйонів.Під час дощу сховатися буде просто ніде — лише всередині автобуса.

Image for post
Image for post

24. Зупинка міжміських автобусів.

Image for post
Image for post

25. Накриття від дощу зробили лише над платформою, біля якої зупиняється шинний трамвай. Можливо таким чином його хотіли зробити більш привабливим для пасажирів?

Image for post
Image for post

26. Кілька слів про сам шинний трамвай (він же “Translohr”). Свого часу його задумували, як поєднання сильних сторін автобусів та трамваїв — як і трамвай він може бути довгим та їхати по чіткій траекторії, але має більш м’який хід за рахунок того, що стоїть на звичайних гумових колесах та скеровується єдиною центральною рейкою.

Однак на практиці його експлуатація виявилася дорожчою за класичний трамвай, а дорожне покриття під ним стало руйнуватися значно швидше, ніж під звичайними автобусами, що вимагало частих ремонтів та більш потужної основи. В результаті деякі міста у Франції, які встигли побудувати таку систему, вже планують замінювати її на класичний трамвай.

Image for post
Image for post

27.

Image for post
Image for post

28.

Image for post
Image for post

30. А тепер телепортуємося до Верони та її центрального вокзалу Верона Порта Нуова. Теперішню будівлю вокзалу збудували у 1946–49 роках, а остання реконструкція площі відбулася у 2014–2015 роках в рамках загальноіталійської програми реконструкції великих вокзалів.

Image for post
Image for post

31. Метаморфози площі можна добре прослідкувати по супутникових знімках різних років. Як видно, автомобільну парковку заховали під землю, а кількість перонів для громадського транспорту суттєво збільшили. Але при цьому на площі суттєво поменшало озеленення, а її пішохідна частина набула агресивних прямокутних форм, через що стала вкрай некомфортною та незатишною.

Image for post
Image for post

32. Мабуть, проектуючи площу, архітектори намагалися стилістично прив’язатися до будівлі, але вийшло якось порожньо та незатишно.

Image for post
Image for post

33. Біля лавочок посадили колоновидні дерева, які майже не дають тіні.

Image for post
Image for post

34.

Image for post
Image for post

35. Є кілька молодих платанів, але для таких розмірів площі це малувато, як на мене.

Image for post
Image for post

36. Все це мощення дуже розігрівається на сонці, що спонукає пошвидше втекти всередину вокзалу. Добре видно, що прямокутні газони прокладені без врахування точок притягання та спонукають людей скорочувати дорогу. Зате із супутника красиво виглядає.

Image for post
Image for post

37. Є питний фонтан. Дощоприймач опинився вище рівня тротуару, на якому стоїть калюжа.

Image for post
Image for post

38. Багато гострих кутів, які потрібно оминати на шляху до цілі.

Image for post
Image for post

39. Автобусні зупинки. Колись у Вероні був і трамвай, але у 1950-х роках його ліквідували.

Image for post
Image for post

40. Перони довгі і на відміну від Венеції, тут не забули про накриття над автобусними зупинками.

Image for post
Image for post

41.

Image for post
Image for post

42.

Image for post
Image for post

43.

Image for post
Image for post

44. Широкий припіднятий перехід перед входом це добре.

Image for post
Image for post

45. Велоінфраструктура на під’їзді до станції.

Image for post
Image for post

46. Та прямо біля неї.

Image for post
Image for post

47. Велодоріжки є, а от велопарковок, схоже, бракує.

Image for post
Image for post

48.

Image for post
Image for post

49. Інтер’єр центрального холу.

Image for post
Image for post

50. На перонах скромно та аскетично. На поки все. Так вийшло, що зараз під рукою бракує перонних фоток, але якщо цікаво, то згодом можу додати їх до допису.

Image for post
Image for post

Originally published at alex-shutyuk.livejournal.com.

Written by

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store