Квиток у один кінець

Image for post
Image for post

Ідея поїхати у Коропець виникла спонтанно напередодні Дня Незалежності. Гортаючи карту у пошуках “куди б поїхати”, я набрів на це невелике містечко на межі Тернопільської та Івано-Франківської областей. Несподіваний помпезний палац із парком у центрі, Дністровський каньйон поряд та ідилічні пейзажі довкола — що ще потрібно для невеликої мандрівки вихідного дня?

2. Бувають такі розслаблені поїздки, у яких без особливого планування все ніби саме собою йде гладко і ти настільки віддаєшся цій течії, що навіть якісь нестиковки починаєш сприймати не як проблему, а як невелику пригоду, яка лише додає позитивних вражень та емоцій.Доїхати до Франківська без зайвих попутників у купе, неспішно поснідати у вокзальній кафешці (до речі, у Франківську вона дуже пристойна), неспішно вийти з вокзалу та відразу ж сісти на екс-зальцбурзький тролейбус, що бадьоро їде на автостанцію.

— Доброго дня, скажіть будь ласка, що є найближче на Коропець?

— А от якраз за 5 хвилин відправляється автобус.

— Підходить!

Image for post
Image for post

3. Від Франківська до Коропця приблизно 50 км, які автобус їде близько двох годин. Особливо важко даються останні 15 км після з’їзду з траси.

Image for post
Image for post

4. Дорога тут просто жахлива. Автобус повзе, розхитуючись на ямах, деякі з яких йому доводиться об’їжджати впритул до чималеньких урвищ — місцевість тут горбиста і дорога починає нагадувати гірські серпантини.

Image for post
Image for post

5. Зупинка по дорозі.

Image for post
Image for post

6. Близько полудня автобус доповзає до пункту призначення. Спроба дізнатися у місцевих коли буде зворотній рейс приносить несподівану відповідь — “Так сьогодні вже не буде.” Ну що ж, так навіть цікавіше :)

Image for post
Image for post

7. Центральна вулиця.

Image for post
Image for post

8. Селищна рада. Датою заснування Коропця вважається 1421 рік і зараз його населення складає близько 3300 людей. До речі, тут народився відомий меценат та громадський діяч Богдан Гаврилишин.

Image for post
Image for post

9. Намальована від руки афіша.

Image for post
Image for post

10. Як виявилося, зворотній автобус до Франківська таки був, але він проїхав центральною вулицею буквально через 10 хвилин після нашого приїзду.

Image for post
Image for post

11. І ось перед нами головна архітектурна пам’ятка Коропця — палац графа Бадені.

Image for post
Image for post

12. Перший палац на цьому місці побудував на початку 19 століття Стефан Потоцький. А вже наприкінці 19 століття ця земля переходить у власність поляка італійського походження графа Станіслава Бадені, який відразу починає перебудову палацу згідно своїх смаків. Будівля, завершена 1906 року, стала двоповерховою із фігурним дахом. На першому поверсі знаходилися бальна зала, бібліотека, їдальня та каплиця, а на другому — житлові кімнати.

Палац дуже сильно постраждав у Першу світову війну, однак після її завершення власники відновили його практично у первісному вигляді.

Image for post
Image for post

13. Зараз палац стоїть зачинений. Робітники, що ходили по території з бензопилами, сказали, що всередині нічого немає, “тільки стелі валяться”.

Image for post
Image for post

14.

Image for post
Image for post

15. Цікаво, що попри свою покинутість будівля загалом виглядає досить достойно та не справляє враження руїни.

Image for post
Image for post

16.

Image for post
Image for post

17. Площа перед палацом зараз має вигляд асфальтованого плацу, на протилежному боці якого стоїть будівля інтернату.

Image for post
Image for post

18.

Image for post
Image for post

19. Так палац виглядав між Першою та Другою світовими війнами (фото звідси)

20. Хотів знайти фото інтер’єрів палацу, але замість них натрапив на новину про плани реставрації із перетворенням його на готель. Реставрація, звісно, діло потрібне та важливе, але те, що зображено на площі перед будівлею це лютий треш.

Image for post
Image for post

21. У цьому відео кажуть, що на все планують витратити 100 млн. грн.

22. До речі, розбивкою парку довкола займався ніхто інший, як Арнольд Рьорінг, той самий, який є, наприклад, автором Стрийського парку у Львові. На момент заснування площа палацового парку становила близько 200 га і тоді за ним доглядало 30 садівників. Зараз від колишньої розкоші вже мало що залишилося, але вікові екзотичні дерева досі нагадують, що все це не просто так.

Image for post
Image for post

23. Ось, наприклад величезне дерево гінкго, унікальна рослина, яка є перехідною формою від хвойних до листяних.

Image for post
Image for post

24. А ось велетенський багатостовбуровий платан.

Image for post
Image for post

25.

Image for post
Image for post

26. Якраз у цей момент стало зрозуміло, що чоловіки із бензопилами ходили по території не просто так — на протилежному кінці стадіону із гуркотом та тріском почала валитися гігантська тополя заввишки із 9-поверховий будинок. Вперше бачив падіння настільки великого дерева. Видовище було настільки вражаючим, що я згадав про фотоапарат у руках лише у момент, коли все вже закінчилося і лише пил висів у повітрі.

Image for post
Image for post

27. При падінні тополя поламала ще кілька дерев довкола себе. Позаду дерев видно русло одного із потоків, який колись протікав крізь парк та згодом впадав у Дністер. У статтях про палац пишуть, що колись через потік були перекинуті красиві містки. Зараз їх вже не видно.

Image for post
Image for post

28. Виходимо до тильної сторони палацу. Поміж колонами видно високі вікна бальної зали.

Image for post
Image for post

29. Подекуди видно тріщини, але загалом фасадна ліпнина збереглася дуже добре.

Image for post
Image for post

30.

Image for post
Image for post

31. Але час йти далі в сторону Дністра.

Image for post
Image for post

32. Повертаємося на центральну вулицю і за кількасот метрів звертаємо з неї на дорогу, що веде до села Стигла.

Image for post
Image for post

33. Ну як, на дорогу… Марсохід Curiosity тут був би якраз доречним.

Image for post
Image for post

34. Симпатичний кам’яний будинок під черепичним дахом.

Image for post
Image for post

35.

Image for post
Image for post

36. Нарешті з-за дерев стає видно вигини Дністра.

Image for post
Image for post

37. Вздовж дороги усе засаджено горіхами та яблунями.

Image for post
Image for post

38.

Image for post
Image for post

39. Прямо понад рікою є чудове місце для пікніків чи романтичних посиденьок із шикарним краєвидом. Уявляю, наскількі розкішними заходами Сонця можна милуватися, сидячи на цих лавках.

Image for post
Image for post

40. Внизу під нами несе свої води Дністер. Цікаво, що ми дивимося на нього з Тернопільської області, а на протилежному березі вже Івано-Франківська.

Image for post
Image for post

41.

Image for post
Image for post

42.

Image for post
Image for post

43. Зелені пагорби на горизонті, спів птахів, теплий вітер та сонце, що пробивається крізь гілля вишні — це місце варте того, щоби побути тут наодинці з власними думками. Чи не наодинці.

Image for post
Image for post

44. Але ми йдемо далі.

Image for post
Image for post

45.

Image for post
Image for post

46. Подолавши верхню точку пагорба, дорога починає спускатися вниз до ріки.

Image for post
Image for post

47. Проходимо крізь село Стигла.

Image for post
Image for post

48. І виходимо до Дністра. Тут біля води також є стіл, тільки сидіти за ним вдень занадто спекотно, бракує тіні.

Image for post
Image for post

49. Дністер.

Image for post
Image for post

50. Плавучий пікнік. Хочеться вірити, що ці джентльмени не кидають своє сміття у воду.

Image for post
Image for post

51. Рибалка, що підгріб до берега, привітався, спитав, як справи та пригостив яблуком.

Image for post
Image for post

52. Вертаємося назад.

Image for post
Image for post

53.

Image for post
Image for post

54. Па-па, Дністер!

Image for post
Image for post

55.

Image for post
Image for post

56.

Image for post
Image for post

57. Ще раз переходимо міст через річку Коропець, притоку Дністра.

Image for post
Image for post

58. І ось ми знову у самому центрі Коропця і тепер наше головне завдання добратися звідси назад до Франківська. Здавалося, що селище вимерло і вся активність зосередилася біля магазину госптоварів.

Image for post
Image for post

59. Власник магазину окреслив можливі шляхи евакуації. Варіантів було небагато — або чекати дві години на автобус до Бучача (25 км у протилежну від Франика сторону) і там вже сідати на щось до Франківська, або брати таксі, яке довезе до траси, де можна буде піймати попутний автобус, який ходить кожні 15 хвилин.

Усі присутні біля магазину навідріз відмовилися їхати в сторону траси — “та там же дороги нема, а я тільки ходову поремонтував”.

Image for post
Image for post

60. Зрештою, таки знайшовся сміливець, який погодився подолати 15 км ям та колдобин за скромну винагороду у 200 грн.

Image for post
Image for post

61. Так закінчився Коропець. Прекрасна природа довкола, цікава спадщина, але при цьому відрізаність від зовнішнього світу та відчуття безвиході у повітрі. Чи мають такі місця майбутнє? Як гадаєте?

Image for post
Image for post

Originally published at alex-shutyuk.livejournal.com.

Written by

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store