Вальпараісо: барвистий занепад колишньої величі

Image for post
Image for post

Продовжую розгрібати фото з чилійської мандрівки і сьогодні розкажу про славне портове місто Вальпараісо, у яке я дуже хотів потрапити, бо це — найстаріше місто Чилі та його найбільший порт з колоритною центральною частиною у списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та найстарішими у світі діючими тролейбусами. Реальне враження, звісно, виявилося не таким, як очікувалося, але давайте про все за порядком.

2. Вальпараісо знаходиться у 120 км від столиці Сантьяго і їх з’єднує дуже пристойний автобан, вздовж якого на схилах гір розкидані виноградинки долини Касабланка та заправки з туалетами, біля яких завжди спить великий кудлатий пес.

Image for post
Image for post

3. Але із в’їздом до міста все змінюється — дорожня розмітка зникає, тротуари заповнює стихійна торгівля, а манери водіїв стають нервовими та хамськими — всі сигналять, тиснуться, підрізають сусідів та намагаються качати права через відрите вікно. Але питання у відповідь незрозумілою для них українською “Шо ти хочеш???” подіяло заспокійливо :)

Image for post
Image for post

4. Як я вже казав, однією з родзинок Вальпараісо є місцеві раритетні тролейбуси. Але, як виявилося, у неділю в них вихідний, тому довелося обмежитися спогляданням контактної мережі та сувенірних магнітиків, якими тут активно торгують.
Взагалі це якийсь подвійний маразм — по-перше вихідний в громадського транспорту це нонсенс, а по-друге — ще більший нонсенс це вихідний в туристичної атракції саме в неділю, коли більшість людей їде на неї подивитися.

Image for post
Image for post

5. Доведеться обмежитися фото з Вікіпедії — ось один вальпараісівських ретро-тролейбусів, якими тут досі возять пасажирів. Усього на єдиному міському маршруті працює 23 тролейбуса. Найстаріший з них зроблений аж у 1946 році (і досі працює), є більш нові — 1980–90-х років випуску. Цікаво, що велику частину цих тролів перекупили у різних містах Швейцарії — є екземпляри з Цюриха, Женеви, Люцерна та Шаффгаузена. Хоча можливо, швейцарці їх просто подарували, так само, як Цюрих колись подарував свої трамваї нашій Вінниці?

Image for post
Image for post

6. Якщо вже мова зайшла про громадський транспорт, то давайте цю тему продовжимо. Звісно, теплі лампові тролейбуси це гарно, але все ж більшість мають до болю знайомі маршруточки з обліпленими табличками лобовухами, які підрізають одна одну, воюють за кожного пасажира та працюють без вихідних. Хоча десь мені трапляся новина, що місцеві автобусні перевізники оголошували страйк через якісь тьорки з мерією.

Image for post
Image for post

7. Просто в нас на очах водій автобуса мало не задавив жінку на переході, бо відволікся на сварку з кимось у салоні.

Image for post
Image for post

8. Автобусна зупинка. Самі маршрутки звісно ж без кондиціонерів та з наглухо задраєними вікнами. Уявляю, яке пекло там всередині.

Image for post
Image for post

9. Неймовірно, але тут є ще й метро, яке складається з однієї лінії та 20 станцій та відкрилося у 2016 році. Щоправда воно трохи дивне — на лінії працюють коротенькі двовагонні потяги Альстом, які ємністю ближчі до звичайного трамвая, але при цьому ці потяги доїжджають до сусідніх міст — Вінья дель Мар та Лімаче. Виходить такий собі трамває-есбан. Хоча можливо, що такі короткі потяги працюють лише у вихідні.
За рік система перевозить трохи менше 20 мільйонів пасажирів, що як на майже мільйонну агломерацію, є досить небагато. Для порівняння — метро нашого Дніпра зі своїми шістьма станціями перевозить за рік 7,5 млн. пасажирів, а от наприклад тбіліський метрополітен, який має 23 станції (щоправда там 2 гілки) щорічно перевозить майже 140 млн.

Image for post
Image for post

10. Рейки проклали просто вздовж берега та відрізали його від міста. При цьому у сусідньому Вінья дель Марі вони вже заходять під землю у тунель, але там типу головний чилійський курорт, а тут просто портове місто, тому можна не паритися.

Image for post
Image for post

11. Виходить, що місто, яке стоїть просто на березі Тихого океану, практично не має нормальної набережної і поряд з центром не можна навіть просто підійти до води — між містом те океаном не лише колії метро, а й портова територія за парканом з колючим дротом. Щоби потрапити на пляж, потрібно їхати майже на околицю міста. До речі, у світі достатньо прикладів мирного сусідства портів та хорошої набережної — як приклад можна згадати словенський Копер.

Image for post
Image for post

12. У Вальпараісо знаходиться найбільший чилійський порт і свого часу він мав величезне значення для світового судноплавства — тут зупинялися на дозаправку всі суда, що ходили між західним узбережжям США та Європою у часи Золотої лихоманки. Саме тоді тут виросли цілі квартали дорогих помпезних споруд, у яких селилися численні імігранти з Великої Британії, Німеччини, Швейцарії та багатьох інших європейських країн.
Щоправда, у 1920 році добудували та відкрили Панамський канал і кораблям на шляху до Європи стало не потрібно оминати всю Південну Америку. Період розквіту закінчився — порт втратив світове значення, а місто стало поступово занепадати. Але останні десятиліття порт знову почав трохи набирати обороти завдяки появі величезних суден класу Пост-Панамакс, які не пролазять крізь Панамський канал і таки повинні ходити довкола материка.

Image for post
Image for post

13. На вулицях повно деталей, які прозоро натякають, що з безпекою та добробутом є проблеми. Ось, наприклад, протиугонна кочерга на кермі авто. У Львові я таких не бачив вже давненько, а тут вони зустрічаються регулярно.

Image for post
Image for post

14. Тут знаходиться чилійський парламент, тому протести восени 2019 року тут протести тут бушували не слабші, ніж у столиці. Ось так після них виглядає будівля міської ради, біля якої тепер постійно чергує автобус поліції.

Image for post
Image for post

15.

Image for post
Image for post

16. Ще одна автобусна зупинка.

Image for post
Image for post

17. Місто стоїть на пагорбах, які підступають до океану і рівнинними є лише кілька вулиць, що тягнуться вздовж берега, а далі все стрімко йде вгору і саме там знаходяться найстаріші квартали із лабіринтами вулиць-серпантинів, які 2003 року внесли до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Image for post
Image for post

18. Будиночки у старих кварталах практично всі різнокольорові та дуже круто розписані розписані вуличними художниками. Шкода тільки, що у той же час на вулицях бруднувато — всюди пилюка, якесь дрібне сміття та масні калюжі.

Image for post
Image for post

19. Хтось вирішив не паритися та викинув пакет свого домашнього сміття просто комусь на дах. У центрі кадру дивовижно засраний телефонний комутатор. Цікаво, він взагалі працює чи вже ні?

Image for post
Image for post

20.

Image for post
Image for post

21. Якщо не бухтіти про неприбраність, то звісно, ту колоритно та атмосферно.

Image for post
Image for post

22.

Image for post
Image for post

23.

Image for post
Image for post

24. Вулиця піднімається вгору ну дуже стрімко.

Image for post
Image for post

25.

Image for post
Image for post

26. Вивіска.

Image for post
Image for post

27. Місцевий компроміс між збереженням автентики та зниженням шуму — вулиця вкрита бруківкою, але для авто проклали бетонну колію.

Image for post
Image for post

28.

Image for post
Image for post

29.

Image for post
Image for post

30. На найтуристичніших вулицях на пагорбі вже помітно чистіше та доглянутіше. Є два Вальпараісо — одне для туристів, інше для вальпараісян.

Image for post
Image for post

31. Ніколи не бував у Грузії, але за фотками це трохи нагадує Тбілісі.

Image for post
Image for post

32. Лютеранська кірха, мабуть збудована свого часу німецькими переселенцями..

Image for post
Image for post

33. Довкола досить типовий туристичний район — довкола симпатичні старі будиночки, повно туристів, суванірних магазинів та хіпстерських кафешок.

Image for post
Image for post

34. Загалом туризм є (чи наразі був) одним з головних джерел прибутку міста разом з вантажним портом.

Image for post
Image for post

35.

Image for post
Image for post

36. Цікавий факт — одним з міст-партнерів Вальпараісо є наша Одеса. Цікаво, у чому це партнерство проявляється?

Image for post
Image for post

37. Ще один цікавий факт — Вальпараісо єдине місто у Чилі, де є фавели, які рясно вкривають схили його пагорбів. У квітні 2014 року у одному з таких районів сталася масштабна пожежа, у якій згоріло 2500 будинків, 15 людей загинули, а близько 17 тисяч залишилися без житла. Окрім того, що саму пожежу не могли загасити кілька днів, у місті ще й почалося мародерство та грабежі, через що для забезпечення порядку довелося залучати армію.

Image for post
Image for post

38.

Image for post
Image for post

39. Піднялися на пагорб, а за ним ще один пагорб.

Image for post
Image for post

40. Красиві двері. До речі, вікна у старих будинках переважно автентичні, через що вони виглядають значно достойніше. Привіт сотням львівських кам’яниць з хаотично поміняними пластиковими вікнами.

Image for post
Image for post

41.

Image for post
Image for post

42.

Image for post
Image for post

43. З верхівки пагорба вже видно бухту з судами на рейді.

Image for post
Image for post

44. Якщо повернути не туди, то жвавий туристичний центр швидко обривається і починається звичайне місто з доволі безлюдними вулицями.

Image for post
Image for post

45.

Image for post
Image for post

46. Буквально на сусідній вулиці вже зовсім інше життя та краєвиди.

Image for post
Image for post

47.

Image for post
Image for post

48. Не впевнений, що це вже фавели, але вже досить схоже.

Image for post
Image for post

49.

Image for post
Image for post

50. Якби хтось раптом почав віджимати камеру, то крики про допомогу мабуть допомогли би не сильно, Але ніхто чомусь не почав.

Image for post
Image for post

51.

Image for post
Image for post

52. Раптово знову починаються туристичні фішечки.

Image for post
Image for post

53.

Image for post
Image for post

54. На верхівки деяких пагорбів можна піднятися на стареньких фунікулерах, але нам це вдалося не краще, ніж із тролейбусами — мужик на касі сказав, що вагон на ремонті, після чого він спокійно поїхав нагору, але без нас.

Image for post
Image for post

55.

Image for post
Image for post

56. І ось ми знову повернулися до припортових кварталів. Праворуч видно будівлю транспортної компанії Інтерокеаніка, другого за розміром морського вантажного перевізника. Сама площа — просто суцільне поле бруківки, заставлене машинами і практично без тротуарів.

Image for post
Image for post

57. Поряд будівля апеляційного суду у стилі ар-нуво.

Image for post
Image for post

58. Одна з головних площ міста — площа Сотомайор та барахолка перед красивою будівлею командування чилійських ВМФ.

Image for post
Image for post

60. На протилежному боці площі стоїть брат-близнюк дніпровського БЦ Призма.

Image for post
Image for post

60.

Image for post
Image for post

61. Центральний проспект, перетинаючи площу з барахолкою, ніби розчиняється у її мощенні. Цікаве рішення, але у місцевих реаліях воно працює так собі — маршрутки та інші авто не дуже зважають на розслаблених пішоходів, а для пішоходів поява потоку транспорту посеред площі стає досить несподіваною. А ще тоненька плитка явно не витримує навантаження від важкого транспорту.

Image for post
Image for post

62. Подекуди збираються цілі затори з маршруток.

Image for post
Image for post

63. Ось один маршрутчик технічно обійшов на прямій та підрізав свого менш вправного конкурента. Як це знайомо.

Image for post
Image for post

64.

Image for post
Image for post

65. За цими будівлями починається порт. Та, що ліворуч — портова дирекція, праворуч — вокзал, з якого стартує метро, яке по суті міжміська електричка.

Image for post
Image for post

66. Згори над вокзалом надбудували готель. Центральна смуга проспекту колись вся була засаджена пальмами, але з часом їх сильно поменшало.

Image for post
Image for post

67.

Image for post
Image for post

68. Йти шумним головним проспектом було дико некомфортно, тому переходимо на паралельну вулицю, де атмосфера занепаду відчувалася особливо сильно. Фотографії на жаль не передають живого враження, яке справляють ці сліди колишньої величі та багатства. Розкішні будівлі стоять брудні, розмальовані, рясно обісрані голубами, більшість взагалі виглядають покинутими. Це не колоритна італійська пошарпаність, серед якої буяє життя, а просто сум речей, покинутих людьми через непотрібність.
Меркурій на фронтоні переказує вітання львівському брату.

Image for post
Image for post

69. І все це наповнене важким та спертим повітрям із всюдисущим гнилуватим запахом.Тут мимоволі задумуєшся, наскільки важливо у цьому мінливому світі не розслаблятися та постійно шукати нові шляхи розвитку. Бо якщо проспати важливі зміни, то можна миттєво опинитися на узбіччі історії і жодні минулі заслуги вже не допоможуть. Нашу прекрасну країну це теж стосується.

Image for post
Image for post

70. Думаючи кожен про своє, ідемо забирати машину з паркінгу.

Image for post
Image for post

71. Їдемо на околицю, кажуть, десь там має бути пляж з морськими левами.

Image for post
Image for post

72. Дорогою мало не купили кавун.

Image for post
Image for post

73. Помилувалися розкішними старими віллами із заколоченими фанерою вікнами.

Image for post
Image for post

74.

Image for post
Image for post

75. Місцева магістраль майже безперервного руху.

Image for post
Image for post

76. Станція метро.

Image for post
Image for post

77. Фавели.

Image for post
Image for post

78. Місцевий університет.

79.

Image for post
Image for post

80. Якийсь дивний простір за парканом.

Image for post
Image for post

81. Піцерія трохи втомилася.

Image for post
Image for post

82. Проспект Іспанії — головна міська магістраль з купою смуг, практично без тротуарів та з надземними переходами раз на кілометр — у групі “Львів без заторів” мали би оцінити.

Image for post
Image for post

83. Десь там за рейками та купою кіосків океан.

Image for post
Image for post

84. Шукаємо місце на парковці біля головного міського пляжу.

Image for post
Image for post

85. Нормального місця знайти не виходить — навколо неділя і весь Чилі приїхав позасмагати на березі океану. Тому аби як паркуємося у стилі “та нам на 5 хвилин” та йдемо глянути на велику воду. І ось перед нами Тихий океан.

Image for post
Image for post

86. Морських левів помічено не було. Вода біля чилійськиз берегів досить холодна через антарктичні течії, тому практично ніхто не плаває.

Image for post
Image for post

87. Решта набережної виглядає якось так.

Image for post
Image for post

88. Дійшли до старого пірсу, вхід на який виявився платним та вирішили повертатися назад до машини.

Image for post
Image for post

89.

Image for post
Image for post

90. На цьому наше повчальне знайомство зі славним портовим містом завершується. Вальпараісо чудовий приклад того, наскільки важливо не залежати від лише одного джерела прибутку, яким би потужним воно не було та бути готовим до змін. У світі зі схожими труднощами постійно стикаються дуже різні міста і хтось успішно їх долає, а хтось на жаль ні.

Image for post
Image for post

А також рекомендую переглянути ці розповіді:

Прогулянка по Мальме. Розповідь про шведське портове місто, яке змогло перевтілитися після закриття суднобудівного завіоду та затяжної депресії.

Image for post
Image for post

Прогулянка Копером: приморська Словенія з італійським акцентом. Чудовий приклад того, що великий порт цілком може сусідствувати з гарною набережною.

Image for post
Image for post

Галопом по Одесі. Переглянув фотки і схоже, що таки не просто так Одеса та Вальпараісо це міста побратими.

Image for post
Image for post

Картинки з Роттердама. Ультрасучасне портове місто, яке відродилося після тотального знищення під час Другої світової війни.

Image for post
Image for post

Картинки з Барселони. Там просто треба побувати.

Image for post
Image for post

Originally published at https://alex-shutyuk.livejournal.com.

Written by

Get the Medium app

A button that says 'Download on the App Store', and if clicked it will lead you to the iOS App store
A button that says 'Get it on, Google Play', and if clicked it will lead you to the Google Play store